Довідка села Нижній Березів

Перша документальна згадка про Березів 1412 р., згодом він поділився на Вижній, Середній, Долішній (тепер Нижній) і Баню.

Своє заснування Нижній Березів завдячує соленим джерелам. Давно сіль була цінним товаром, а тому її виварювання навіть примітивним способом приносило значний прибуток. Також в цих краях випалювали дерев’яне вугілля, котре використовували в кузнях. Потроху село розросталося і згодом розділилося на декілька сіл, котрі всі мають в назві слово Березів.

За часів панування польської шляхти, котра провадила тут колонізаторську політику і рахувала місцевих жителів рабами, неодноразово спалахували повстання, котрі доводилося придушувати немалими силами. Панщина у VII ст. досягла небувалих масштабів — селяни були змушені працювати на панщині 4-5 днів в тижні, для свого господарства в них майже не залишалося часу. Крім панщини селяни були змушені виконувати ще й інші доручення пана: довозити руду та дрова до солеварень, платити додаткові податки, також сплачувати панові десятину, розмір якої визначався управителем, і часом з десятини перетворювався на більшу половину. Пани мали право втручатися навіть в особисте життя селян.

Межує з селами Люча, Космач (присілок Рушір), Акрешори, Текуча, Вижній Березів Косівського та Слобода Рунгурська Коломийського районів.

Висота над рівнем моря 420–450 м. Відстань від Косова 26 км, від залізничної станції Коломия — 24 км.

Кутки: Поліна, Гора, Діл, Луги, Петрятин, Миків, Ласкунца, Гришків, Верх, Сикітура, Облаз, Петряжин.

Вершини: Няджин (700 м), Сикітура (550 м), Ружет, Кичера, Каратура, Гиґа, Верх, Клифа. Річки Лючка та Банська (остання — з Текучі), потоки Ласкунца, Містакер, Хоминський, Шіндрулець, Яреміський.

477 господарств. Типові прізвища — Арсенич, Будурович, Геник, Дрогомирецький, Ільницький, Кузич, Фіцич. Село вийшло з колишнього колгоспу ім.Я.Галана, селяни працюють одноосібно, обробляючи 920 га орної землі та використовуючи 810 га сінокосів і пасовищ. 210 га лісу є власністю Держлісфонду (смерека, ялина, сосна, модрина); лісові ділянки: Копана, Тивуш, Клифа, Няджин.

Центральна дорога заасфальтована, щоденно по ній проходить 15 рейсових автобусів. Відділення зв’язку, АТС на 100 номерів.

Неповна середня школа в типовому приміщенні (1985 р., директор Т.Атаманюк), дитячий садок (з 1986 р., 35 дітей) у колишньому шкільному приміщенні (1908 р., зав.Н.Негрич). Народний дім (1910 р.), бібліотека, кіноустановка (директор Д.Фіцич). Медпункт (зав. Н.Будурович), три крамниці споживспілки (продуктова, промтоварна і господарських товарів), закусочна «Гірська арніка», кравецька майстерня.

Релігійна громада УГКЦ, священик о.Ярослав Костик. Храмове свято 19 грудня (Миколая Чудотворця). Миколаївська церква — це унікальна пам’ятка архітектури середини XIX ст. Особливо в неділю церква нагадує туристові етнічний фестиваль, адже багато мешканців села приходять до церкви в народному вбранні.

Осередки громадських та громадсько-політичних організацій: НРУ, Союзу українок.

У селі народився Кирило Геник (1857–1926) — громадсько-культурний діяч, учитель — засновник першої в Березові школи (1882 р.), громадський діяч в українській еміграції Америки, засновник першої в Канаді української читальні (1899 р.) і газети «Канадійський фермер» (1903 р.). У нього в 1881р. жив деякий час І.Франко.

З Нижнім Березовом пов’язана не одна сторінка життя й творчості видатного письменника і публіциста Ярослава Галана (1902–1949). Тут він написав повість з гуцульського життя «Гори димлять» (1938).

У Нижньому Березові народився відомий польський художник-гравер Северин Обст (1847–1917). Вихідцями з села є також Б.Будурович, професор історії в Торонтському університеті; М.Арсенич-Березовський, заступник начальника, а згодом начальник СБ УЛА; І.Кузич, діяч «Просвіти», «Рідної школи», історик Березова в діаспорі (1903–1985); Іван Малкович, відомий поет, власник і редактор видавництва „А-ба-ба-га-ла-ма-га"; П.Арсенич, відомий краєзнавець і громадський діяч; поет Д.Арсенич; соліст Національної опери С.Фіцич; доктор медичних наук С.Геник та ін.

У селі жили В. Озаркевич (1853–1912), священик, брат Н. Кобринської, чоловік О. Рошкевич (тут він і похований); діяч «Рідної школи» І. Стромецький (1897–1932); з 1932 по 1939 рр. подовгу жив у батьків своєї дружини Анни Ґеник (загинула у застінках НКВС) письменник, діяч КПЗУ Я. Галан (1902–1949). Бував у селі письменник А. Крушельницький (1878–1941).

Пам’ятки історії та культури: сліди монастиря-фортеці, виявлені археологами в 1993 р.; Миколаївська церква 1848 р.; будинок, у якому в 1881 р. перебував І. Франко; пам’ятний знак на честь цієї події (1983 р.); пам’ятний знак для вшанування перших емігрантів з села до Америки (1991 р.); символічна могила січових стрільців.

Серед нижньоберезівців було багато повстанців. В УПА полягли 35 жителів села, 5 чоловік загинули в радянських в’язницях. На радянсько-німецькому фронті полягли 9 чоловік, у фашистських таборах загинули 8. Радянською владою репресовано, за неповними даними, 120 жителів села.

Пам’ятки природи: виходи гірських порід упоперек русла р. Мючки (“гребля”); гори Няджин, Сикітура, Каратура (тут, за переказами, були мисливські угіддя галицьких князів).

Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78615.

На замітку:

Косів: довідник
3.19