Довідка села Вижній Березів

Перша письмова згадка 1412 р., хоча поселення існувало ще в X–XIII ст. З 1939 р. по 1992 р. — Верхній Березів.

Висота над рівнем моря близько 400 метрів. Відстань від Косова — 30 км. Межує з селами Текуча, Нижній Березів, Середній Березів, Баня-Березів Косівського району та с. Микуличин Надвірнянського району. Річки Лунґа та Варатик.

Одною з особливостей Вижнього Березова, є те що річка Лунга ділить село на дві частини: Лаз та Заріка. Лаз — це частина села, яка знаходиться ближче до гір, вона є старшою за віком частиною села. А от коли село почало розростатися, люди почали селитися за річкою, від цього й виникла назва Заріка. Лунга — це невелика гірська річка, з чистою та прозорою водою. Течія в неї стрімка, русло кам’янисте. Лунга є чудовим місцем для відпочинку.

В селі багато природних солених джерел, які є дуже корисними для здоров’я, а купання в такій воді може позбавити людину багатьох захворювань. Біля таких джерел часто зустрічаються дбайливо викладені з каміння колобані, в котрих влітку можна полежати для оздоровлення та профілактики.

Кутки: Варатик, Гриґулєнка, Згарище, Рівні, Кадак, Пісковата, Підприпір, Бодругівка, Круглєнка, Аршиці, Клифка, Мочіри, Розсадники. Вулиці: Дільниця (перейменована на вул.Сотні Мороза), Шкільна, Текучанська, Щербата, Рівні, Бодругівка.

З заходу село оточують гори висотою близько 1000 м: Ріг (з урочищами Кадак, Широка, Поліниці, Погарчина, Чиртіж, Залаз, Толіччина, Подина), Ратундол (з урочищами Грибенка, Припір, Поліна, Млаки, Ворота, Ями, Розтоки, Намулінки), Лазки (Чорнієво), Малий Середній, Великий Середній, Цапул, Тирсенка.

В селі 940 господарств. Типові прізвища: Бодруг, Дрогомирецький, Малкович, Перцович, Урбанович.

Індивідуальні селянські господарства, 2 фермерські господарства. Поширені ремесла: килимарство (В.Дрогомирецький), шевство (І.Томич), кушнірство (М.Ґеник), теслярство (Б.Лазарович, Д.Лазарович, О.Васкул — будівничі церков у сс.Вижній Березів, Середній Березів та ін.). Відомий стельмах І.Ґеник, столяр-інтер’єрник В.Перцович. У селі живуть члени Спілки художників різьбяр М.Грепиняк та вишивальниця Є.Геник. У селі було 4 кузні, залишилась одна (коваль В.Урбанович). Із 4-х млинів на р.Лунзі зберігся один недіючий.

Неповна середня школа, побудованому в 1904 році, споруджується нова типова. Народний дім (1931 р., директор М.Негрич), дві бібліотеки, кіноустановка. Самодіяльні колективи: хор товариства «Просвіта», чоловічий та жіночий вокальні ансамблі (керівник В.Ґеник), драматичний гурток (керівник М.Бойко). Діє фельдшерсько-акушерському пункті. Три крамниці.

Дороги без твердого покриття. Автобусний зв’язок з Косовом і Коломиєю. Поштове відділення.

Діють товариство «Просвіта», осередок НРУ. Читальня «Просвіти» була заснована в 1905 році, заборонена в 1939 році.

Релігійна громада УГКЦ. Побудована в 1991 р. цегляна церква Вознесення Христового освячена в 1992 р. Храмові свята Вознесення Господнє та 27 вересня (Воздвиження Чесного Хреста).

У 40–50-х роках жителі села брали активну участь у русі опору більшовицькому режимові. Вояками УПА були 50 чоловік, 61 селянин був депортований, 36 — засуджені. Під час німецької окупації 40 чоловік вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Відомі вихідці з села: Г. Голинський — сотник УГА, комендант Гуцульського куреня в роки визвольних змагань 1918–1920 рр., В. Урбанович, капітан, працював у генеральному штабі Австро-Угорщини, П. Васкул, сотник УГА, курінний УПА. Сотниками УСС були І. Бодруг та М. Урбанович.

Вижній Березів у 1900 р. відвідав митрополит Андрій Шептицький. У 1929–1930 роках у селі відпочивала родина А. Крушельницького, відомого письменника і громадського діяча, який згодом загинув у радянському концтаборі.

Памятки історії — обеліск воїнам, які загинули під час боїв з німецькими окупантами; символічна могила на честь січових стрільців, висипана і освячена в 1992 році.

Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78613.

Основні номери
відділення зв’язку3-77-90
сільська рада3-77-35
фап3-77-35
школа3-77-25

На замітку:

Косів: довідник
3.7