Довідка села Соколівка

Соколівка — перша письмова згадка 1630 р. Межує з селами Город, Бабин, Яворів, Річка. Відстань від Косова 8 км., від залізничної станції Вижниця — 19 км. Висота над рівнем моря 450 м (центр).

Присілки й кутки: Центр, Зелена вулиця, Берег, Калинки, Леви, Блудівка, Луг, Менники, Нижній Мокрий, Верхній Мокрий, Босня, Берківка, Нижній Погар, Верхній Погар, Нижній Глигул, Верхній Глигул, Площа, Брусний, Річка, Поліна, Горби, Сокільський — всього 22.

Село розташоване біля підніжжя хребтів Брусний (965 м), Сокільський (943 м), Стара (879 м), Семенова (831 м). Річка Рибниця в межах села приймає 2 потоки: Студений та Янів.

883 господарства. Типові прізвища: Андріюк, Дійчук, Кознюк, Самокіщук, Сенчук, Стефурак, Стефуранчин, Сумарук, Шкондеюк. Селянське промислове підприємство ім.Довбуша, основна продукція — мінеральна вода. Більшість населення веде індивідуальні господарства (відгодівля худоби). Серед жінок розвинена вишивка, найвідоміші вишивальниці Г. Петричук, Г. Самокіщук, Б. Мисюк, М. Лосюк, П. Олексюк, В. Григорчук, Є. Хімчак. Різьбярі: А. Кознюк, Г. Кознюк, П. Корпанюк, П. Кіщук, В. Лосюк та ін. Всього в селі 27 народних майстрів.

Відділення зв’язку та Ощадбанку, АТС на 500 номерів. Центральна дорога (Косів–Верховина) з твердим покриттям, автобусні рейси на Верховину, Коломию, Снідавку, Річку та ін.

Неповна середня школа. Приміщення побудоване в 1916 р., добудоване в післявоєнний час. Серед перших учителів була свідома українка Стефанія Биліцова. У школі працюють вчитель-методист, відмінник народної освіти І.Мисюк, старший учитель Г.Мельничук та інші досвідчені педагоги.

Лікарська амбулаторія (головний лікар І.Стецик), 3 крамниці.

Партійних і громадсько-політичних осередків у селі немає.

У 1904 р. в селі засновано читальню «Просвіти», яка діяла до 1939 р. Народний дім збудований у 1968 р. Тут поміщаються бібліотека, кіноустановка, громадський краєзнавчий музей, народний університет образотворчого мистецтва (засновані в 1970 р.). Діють ансамблі «Веселка» та «Маланка».

Релігійна громада УПЦ-КП користується церквою Св. Духа. Храмове свято Зіслання Святого Духа та 4 грудня (Введення в Храм Пресвятої Богородиці).

Громадські та культурні діячі: священик Олекса Волянський (1863–1947) жив у Соколівці з 1922 року до смерті; перебуваючи до 1922 р. у Криворівні, підтримував зв’язки з багатьма письменниками та вченими (І. Франком, Л. Українкою, М. Коцюбинським, М. Грушевським, В. Гнатюком, Г. Хоткевичем та ін.); Василь Стефурак (1898–1978), перший лікар — уродженець Соколівки, в 1944 р. емігрував, був визначним діячем гуцульської еміграції в США; В. Стефуранчин, організатор товариства «Каменярі» в 30-і роки; Є. Кушмелин, голова «Союзу українок» у довоєнний час.

Пам’ятки історії та культури: Святодухівська церква 1876 р.; хрест на кутку Блудівка, поставлений 1888 р. подружжям Мельничуків «на офіру Божу»; хрест у центрі села, поставлений в 1945 р. Г. Ключуком «на офіру Божу», щоб син повернувся з війни; пам’ятник полеглим у роки Другої світової війни (1988 р., скульптор В. Одрехівський).

Жителі Соколівки відзначаються високою національною свідомістю. Семеро з них були січовими стрільцями (Д. Андріюк, М. Борис, В. Григорчук, Г. Ключук, Г. Петричук, Л. Сумарук, В. Шкондеюк), П. Поп’юк та П. Опирук були ув’язнені польською владою в Березі Картузькій. У боях з енкаведистами полягли 26 соколівчан — повстанців.

Оточений енкаведистами в с. Річці сотенний УПА Іван Шкондеюк — «Святослав» 11 жовтня 1945 р. застрелився. Його тіло чекісти замінували. Коли рідні його клали у домовину, міна вибухнула, вбивши 70-річну жінку та двох хлопчиків.

Роком раніше у Яворові в бою з енкаведистами загинув і брат сотенного Дмитро — «Рись», чотовий сотні «Святослава». Троє (А. Шкондеюк, І. Проданюк, І. Сумарук) були ув’язнені ще в 1939-1940 рр. До каторжних робіт були засуджені 27 чоловік, вивезені до Сибіру (за неповними даними) 70 чоловік.

Багато лиха принесли й інші окупанти: 58 людей були вивезені на примусові роботи до Німеччини, а 1 травня 1944 р., мадярські окупанти розстріляли 17 ні в чому не винних соколівчан, серед них 14-річного В. Кіщука та 90-річного Д. Григорчука. 16 жителів села полягли на радянсько-німецькому фронті.

Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78650.

На замітку:

Косів: довідник
3.30